Ukraińskie barwy zbóż. Барви українських злаків.

Halyna

Administrator

Skąd: Polska

Dołączył: 2021-05-30

Liczba postów: 55

WWW

Розмови про борошно з прабабусею

Будемо землю орати,

Будемо хліб засівати,

Будемо жито молоти,

Малих діточок годувати.

Що посієш, те й пожнеш,

Що пожнеш – то і змолотиш,

Що змолотиш- то і змелеш,

А що змелеш – то і з’їси.

(Народна мудрість)

Історія походження борошна (Оповіді Ганни Мисик з 30-х років)

Наші рідна українська земля із давніх-давен славиться своїм родючим грунтом, степами, полями та чорноземом. За допомогою землі та зерна розвивалась українська промисловість, це був чи не єдиний заробіток для селян, та чи не єдиний метод щоб вижити в важкі часи. Часто можна почути від старших людей які пережити голодомор в 1932-1933 роках, що якщо в хаті є хоча б кусочок хліба – голоду немає. У більшості українських піснях, поезіях чи оповідях можна почути, що хліб це забезпечення життя без голоду. Відомо що хліб має високу енергетичну цінність, завдяки чому виникає довге відчуття ситості, тому хліб із зрілого зерна прирівнюють до золота.
Хліб в старовину вважався одним з найцінніших продуктів. Велика частина людей не мала можливості отримувати різноманітне харчування через брак коштів, але з розповідів бабусі я дізналася про те, що навіть в магазинах не можна було купити якісь продукти, люди все вирощували та добували власноруч. Зернові продукти забезпечували організм найнеобхіднішими речовинами. Людина могла довгий час виживати на одному хлібі, тому і цінували його неймовірно високо. Цей продукт зводився в ранг божественного, сакрального предмета і це ставлення відображено в фольклорі та навіть Біблії.
Вважалося блюзнірством викидати хліб або нехтувати ним. Навіть крихти, що впали на стіл або підлогу, необхідно було зібрати і з'їсти. З дитинства пам’ятаю, як моя прабабуся говорила, якщо хліб впаде на землю, обов’язково потрібно підняти і поцілувати його, до хліба потрібно ставитися як до чогось святого, як до того, без чого життя буде неможливим. Будь-яке частування, що подається без хліба, сприймалося неповним. А відмова прийняти хліб, який пропонують, була неприпустима.
Існує приказка „Хліб всьому голова”, хтось міг би модумати чи сказати яке відношення хліб має до голови, як до частини тіла? Від прабабусі я дізналася чому так говорили про хліб: „Якщо вникнути в сенс прислів'я, стає зрозуміло, чому використано саме таке порівняння. З давніх-давен хліб вважався головним на столі навіть тоді, коли на ньому були присутні м'ясні страви. Без хліба не починали жодну трапезу. Ним супроводжували релігійні ритуали, з ним зустрічали гостей і проводжали членів сім'ї в дорогу.”
Дітей з дитинства вчили шанобливо і дбайливо ставитися до цього продукту. З ним не можна було грати, а годувати хлібом тварин і птахів дозволялося лише тільки в дуже врожайні роки. "Хліб всьому голова" - кажуть старі молодим, згадуючи голодні дні свого дитинства. У колишні часи хліба вистачало далеко не всім. Засухи, нашестя комах, побори з боку влади та штучний голодомор. В невдалі роки такий збіг обставин позбавляло простий народ надії на достаток, а іноді - і на виживання.
Сьогодні ставлення до хлібобулочних виробів дещо змінилося. У вільному продажу є велика кількість інших продуктів, таких як фрукти, овочі, м'ясо і птиця. Деякі люди, що стежать за своїм здоров'ям, прагнуть вживати поменше високоуглеводних страв, але незважаючи ні на що, хліб був і залишається "стратегічним запасом", який повинен бути завжди доступний будь-якій людині.
Прислів'я та приказки про хліб і про важку працю тих, хто його вирощує, не дають забути всім іншим, як він важливий і як цінна робота пекарів і хліборобів. Навіть зараз, коли цей продукт лежить на кожному прилавку, цінність його анітрохи не зменшується.
Під час розмови із прабабусею про хліб, борошно та голодні роки я бачила сльози в її очах, я бачила як їй важко згадувати ті важкі нею прожиті роки. Кожного разу коли розмова заходила про святість хліба, вона тільки піднімала голову до ікони і дякувала, що жива після пережитого штучного голодомору спровокованого Сталіним та Радяньською владою.
Якщо б заглибитися в історію виникнення борошна, то немає чіткої дати коли це сталося. Не відомо коли наш народ дізнався про те, що є хліб який насправді дуже поживний. В історії можна прочитати, що хліб було знайдено ще в Стародавньому Єгипті, але і там немає певної дати його виникнення. Отже, відповіді та питання коли виник хліб немає, є тільки припущення або якісь теорії. Найпростіша теорія це те, що люди працюючи на полі побачили колоски із зерном і почали його вибивати за допомогою ручного знаряддя яке було в різні часи життя промисловості селян.

https://hlib.ua/info/statti/14-hlib-istoriya

За деякими писаннями підтверджено, що пшеницю почали використовувати в 15 столітті до нашої ери. Зерно пшениці перебивали в борошно. Тільки тоді, не для випікання хліба, а для того щоб зварити юшку. Борошно заливали гарячою водою і вимішували до однорідної маси. Також подейкують, що під час того, як вимішували борошно з водою суміш вилилась на гарячу піч. Люди спробували і їм надзвичайно сподобалося. Після того почали удосконалювати рецепт хліба.
У стародавні часи українці випікали хліб в різний спосіб, але найчастіше на заквасці. Не було такої сільської сім’ї в якій хоча б раз в тиждень не випікався свіжий домашній хліб з печі, розтопленої на дровах. „Білий хліб був найсмачніший його дозволяли собі тільки на свята, частіше випікали чорний хліб або палянички з висівок які пекли на гарячій печі майже кожного дня”.
Мене завжди цікавило чому українці на повітання чи на якусь урочистість використовують хліб та сіль, ось моя прабабуся дала кілька пояснень щодо цього повір’я: „Хліб є оберегом, символом доброботу і багатства, які прикликаються до родини магічним побажанням „хліб-сіль”, саме тому хліб випікали найчастіше круглої форми та з диркою в середині. Зустріч хлібом-сіллю це такий український очисний обряд. Людина могла принести в нашу домівку щось вороже із чужини, тому вплив темних сил нейтралізували хлібом”. З цього виникає, що хліб має не тільки поживну енергетичну цінність. але й виступає сильним оберегом для кожного.
"Цінуйте, люди хліб, несіть його святість із покоління в покоління, ставтесь шанобливо до кожної крихти, адже ніхто не знає що завтра врятує тобі життя" - Ганна Мисик.